Неділя, 2019-09-15
Прилуцька загальноосвітня школа №14
Меню сайту
МОНмолодьспорту
Статистика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Карта проїзду

Виступ перед педагогічним колективом на тему "Гендерні аспекти виховання"


Тренінгове заняття: "Гендер і стать”


На цьому тренінгу ви:

  • Дізнаєтеся, в чому відмінність поняття «стать», «гендер»;

  • Вчитиметесь розпізнавати гендерні ролі і стереотипи.



  1. Привітання «Мій друг про мене сказав би що я …»

Кожен з учасників тренінгу по черзі називають своє ім’я та говорить фразу, яка починається зі слів «Мій друг про мене сказав би що я … »


  1. Вправа «Ким би ти хотів народитися?»

Учням роздаються чисті аркуші і пропонується написати на них, ким би вони хотіли народитися (хлопчиком чи дівчинкою), якби могли вибрати свою стать. Ті хто хотів би народитися хлопчиком пише – Х, ті хто дівчинкою пише – Д.

Потім аркуші збираються і рахується кількість папірців, які відповідають чоловічій і жіночій статі. Порівнюється результат підрахунку з реальною кількістю у групі. Якщо ця кількість не збігається (як правило охочих народитися чоловіками більше), ставиться проблемне питання для обговорення.

  • Чому так сталося? (Імовірні відповіді: чоловікам легше живеться, вони мають більше можливостей, у жінок більше обов’язків і менше прав тощо)


  1. Вправа «Гендерна рамка»

Інформаційне повідомлення «Гендерні ролі і стереотипи»

Що таке стать?

«Хлопчик чи дівчинка?»- перше запитання про вас, щойно ви з’явилися на світ, хоча вашу стать було визначено набагато раніше – у момент зачаття .

Стать визначає, є людина чоловіком чи жінкою. Вона зумовлена структурою генів і є біологічним поняттям.

Від статі залежить будова статевих органів , можливість стати матір’ю чи батьком, а також деякі інші ознаки: пропорції тіла, кількості волосся на тілі й на обличчі , особливості статевого дозрівання, м’язова сила, риси обличчя, тембр голосу і навіть хода.

Що таке гендер?

Гендер(статева роль) – поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерним для жінок і чоловіків у певному суспільстві.

Реальна поведінка конкретної людини може відповідати прийнятій у суспільстві , а може навпаки, вважатися характерною для протилежної статі. Так чоловіки бувають мужніми і турботливими, а жінки- ніжними й енергійними. У цьому немає нічого поганого. Більше того, вважається, що поєднання в одній людині традиційно чоловічих та жіночих рис характеру робить її повноцінною і надзвичайно дієздатною особистістю, яка обирає стиль поведінки залежно від конкретної ситуації, а не обмежується тим, що відведено для її статі.

Гендерні ролі.

Від народження батьки виховують дитину відповідно до її статі. З цього приводу в усіх країнах існує чимало традицій . Наприклад, дівчаткам купують одяг рожевого кольору, а хлопчикам блакитного; дівчаткам дарують ляльки, а хлопчикам – машинки.

Батьки заохочують поведінку дитини, яка відповідає їхнім уявленням про те, як мають поводитися хлопчики і дівчатка. Формування гендерних ролей відбувається і під впливом вихователів, учителів, церкви, сусідів, телебачення.

Гендерні стереотипи.

Спрощення уявлень про те як мають поводитися люди різної статі, який носити одяг і чим займатися, називають гендерними стереотипами.

Більшість гендерних стереотипів допомагають хлопчикам і дівчаткам підготуватися до соціальних ролей, які вони виконуватимуть у дорослому житті- матері чи батька, чоловіка чи дружини. Однак деякі гендерні стереотипи сформувалися дуже давно, в цілком інших історичних умовах. Багато з них застаріли й нерідко обмежують можливості людей у сучасному світі.

Також важливо пам’ятати, що гендерні стереотипи відображають те, що є характерним для більшості людей тієї чи іншої статі, і не враховують індивідуальних особливостей. Наприклад емоційність вважається характерною жіночою рисою, а стриманість чоловічою.

Однак є чимало емоційних чоловіків і стриманих жінок.

Руханка: «Намалюй цифри частинами тіла»

1-носом,

2-правим плечем,

3-лівим плечем,

4-правою ногою

5-лівою ногою

6-ліктем правої руки

7-ліктем лівої руки

8-цілим тілом


Вправа «Стать чи гендер»

Ознакою чого є наведені факти: статі чи гендеру. Якщо ознака статі- тупотим ногами; ознаки гендеру – плескаємо в долоні.

  • У Давньому Єгипті жінки вели родинний бізнес, а чоловіки займалися домашнім господарством. (Г)

  • Жінки народжують дітей, а чоловіки – ні. (С)

  • У підлітковому віці голос у хлопців змінює тембр, а в дівчат – ні.(С)

  • У багатьох країнах жінкам платять за однакову роботу менше,ніж чоловікам.(Г)

  • Раніше жінки носили тільки спідниці, а тепер часто вдягають брюки.(Г)

  • Жінки можуть годувати дітей груддю, а чоловіки ні. (С)

  • У чоловіків росте борода, а в жінок ні. (С)

Чи доводять ці факти, що гендерні відмінності не є вродженими, а набуваються у процесі виховання?

Вправа «Гендерні рамки»

Обєднуємо учасників у дві групи – хл. і дівч..

-намалювати на аркуші намалювати зображення дівчинки та хлопчика, придумати їй або йому ім’я та записати риси, які вважаються характерними для дівчат (охайна, чуйна, господиня…), або хлопців (мужній, стриманий, активний). Після презентації груп аналізуємо кожну позицію за допомогою запитання «Чи може бути людина протилежної статі такою (доброю, активною, ембіційною)?». Викреслюємо ті позиції які характерні для представників обох статей.

Підсумок

-Пригадайте, що ви робили на цьому тренінгу? (учасники відповідають дотримуючись правил піднятої руки)

-Учні по черзі продовжують фразу: «Я радий (а), що я хлопець (дівчина), тому що …»

ДОДАТКИ

Ознаки статі:

  • З’являються самі по собі;

  • Не залежать від країни, культури, релігії (наприклад, тільки жінки народжують дітей)

  • Ніколи не змінюються в історичному процесі;

  • Властиві лише одній статі.

Ознаки гендера:

-є культурною традицією;

-суттєво відмінні в різних країнах;

-можуть змінюватися з часом;

-властиві людям різної статі.




Ґендерна освіта та ґендерне виховання школярів

Важливими компонентами гендерної соціалізації особистості є гендерна освіта та гендерне виховання. Ґендерна освіта включає в себе: систематичне навчання, просвіту (тобто пропаганду й розповсюдження ґендерних знань і ґендерної культури), стимулювання ґендерної самоосвіти.

Ґендерна освіта вирішує наступні завдання в загальному процесі соціалізації:

ознайомлення молоді з інституційними цінностями, нормами і правилами міжстатевого спілкування(норми релігії, накази і розпорядження, літературні пасажі);

формування адекватного розуміння дорослості: її змісту, істинних ознак, проявів і якостей;

формування тілесної ідентичності, з якою тісно пов’язаний психосоматичний потенціал;

розкриття особливостей жіночої і чоловічої психології, а також відмінностей поведінки представників різної статі

формування у підлітків і молоді правильного уявлення про взаємини статей, засновані на системі загальнолюдських і національних моральних цінностей.

Отримані ґендерні знання мають знайти заломлення в адекватній поведінці. А це вже сфера виховання. Ґендерне виховання – процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Тому у сферу ґендерного виховання входять не лише такі специфічні відносини між представниками чоловічої і жіночої статі, як подружні, але й будь-які інші: в суспільному житті, праці, відпочинку тощо.

Мета ґендерного виховання полягає не лише у формуванні правильного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, але й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності. У процесі ґендерного виховання необхідно вирішити шерег конкретних педагогічних завдань, до яких відноситься формування:

соціальної відповідальності у взаєминах між статями, переконання, що і в сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;

прагнення мати міцну, дружну сім’ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька й матері в сім’ї, народження кількох дітей; свідоме і відповідальне ставлення до їх виховання як до свого обов’язку перед суспільством загалом, своїми батьками і дітьми;

здатності розуміння інших людей і почуття поваги до них не лише як до людей взагалі, але й як до представників чоловічої чи жіночої статі, здатності враховувати й поважати їх специфічні статеві особливості в процесі спільної діяльності;

здатності й прагнення оцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої належності, виробляти поняття хорошого й поганого вчинку в сфері цих відносин;

усвідомлення себе представником своєї статі, що підтримує самооцінку і почуття самоповаги, впевненість і потенціал самореалізації;

необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення в сфері міжстатевих стосунків;

уміння дружити і любити, досвіду нестатевої любові.

Ґендерне виховання необхідно здійснювати з використанням усіх традиційних засобів педагогічного впливу. Це такі:

своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поведінки дітей чи підлітків, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; адекватна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дитини чи підлітка, що ґрунтується на розумінні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми;

приклади правильного ставлення дорослих до представників іншої статі. Дорослі не повинні доводити до дітей свої конфлікти, не варто з’ясовувати в їх присутності свої стосунки і т. п. Приклади можуть бути взяті також з творів художньої літератури, кіно тощо.

Ґендерне виховання пов’язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим. Наприклад, у процесі трудового виховання створюються уявлення дітей про те, що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок ґендерного виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури підбирають такі вправи, які розвивають різні фізичні якості і формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів). Ґендерне виховання пов’язане з естетичним, наприклад, в організації дозвілля, де враховуються надання переваги дітьми, залежно від статевих відмінностей. Зв’язок ґендерного виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, роллю в суспільстві людей різної статі, орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

Специфіка ґендерного виховання полягає в тому, що людина як суб’єкт діяльності не може виступати як безстатева істота. З одного боку, це означає, що для виховання можуть бути використані будь-які види діяльності, з другого – що важко знайти якийсь особливий вид діяльності, яку слід було б спеціально організувати чи стимулювати в інтересах ґендерного виховання. Тому той чи інший вид діяльності учнів – праця, спілкування, гра, навчання – може служити інтересам виховання, якщо педагоги враховують у процесі їх організації загальні закономірності і, крім того, оцінюють дії школярів з позицій ґендеру, беруть до уваги характер відмінностей між ними, ступінь їх важливості і суспільної цінності.

Способом прояву ґендерних особливостей дітей і відображенням рівня сформованості їх ґендеру є гра. В ній діти через виконання певних ролей засвоюють уявлення про ґендерну поведінку. Хлопчики частіше вибирають для гри „силові сюжети” й у зв’язку з цим – відповідні ролі. Дівчаткам більше імпонують ігри з традиційними жіночими ролями. Гра дає змогу засвоїти не лише соціальні ролі, але й набути навички спілкування й взаємодії з однолітками протилежної статі. Традиційні ігри спрямовані на засвоєння дитиною її ґендерної ролі, яка набувається саме в ролевій грі (у дочки-матері, війну).

У процесі ґендерної соціалізації велику роль відіграють дитячі іграшки. Наші дослідження засвідчили, що іграшки та ігри допомагають дівчаткам вправлятися в тих видах діяльності, які стосуються підготовки до материнства і ведення домашнього господарства, розвивають уміння спілкуватися й навички співпраці. У хлопчиків все інакше: іграшки та ігри спонукають їх до винахідництва, перетворення оточуючого світу, допомагають розвинути навички, які пізніше ляжуть в основу просторових і математичних здібностей, заохочують незалежну, змагальну і лідерську поведінку.

У магазинах більшість іграшок призначені конкретно для хлопчиків або для дівчаток. Іграшки для дівчат видно відразу – вони пов’язані або з доглядом за собою (іграшкова косметика), або з турботою про дитину (ляльки), або з домашніми справами (іграшкові меблі, плити, посуд, побутова техніка). Іграшки для хлопчиків пов’язані з будівництвом (різні конструктори, кубики) або технікою (різні машинки) або з активною діяльністю (зброя, спортивний інвентар, м’ячі). Тобто іграшки розділялись за ґендерною ознакою.

З метою збагачення змісту ігор сімейної тематики ефективними виявляються такі сюжетні лінії, як „В сім’ї народилась дитина”, „Приїзд бабусі”, „Сім’я на дачі” та інші. В процесі таких ігор уточнюються уявлення дітей про особливості сімейного життя, про взаємодію поколінь, про дозвілля. В ігрових діях діти відтворюють поведінку, почуття, переживання своїх батьків так, як вони їх собі уявляють, відображають різні життєві ситуації. Діти грають в іграшки, допомагають батькам, читають історії з життя різних соціальних груп, слухають сімейні розмови та пасивно беруть участь у сімейних інцидентах. З такого повсякденного досвіду вони виносять уявлення про дії чоловіка й жінки в різних ситуаціях, про те, як чоловік і дружина мають ставитися один до одного. В діагностичній і психотерапевтичній практиці така техніка відома під назвою „психодрама” (Дж. Морено).

Сутність ролевих ігор полягає не в акторській майстерності. Сценки (ігри) допомагають учням поставити себе в конкретну ситуацію й відчути на собі не свої почуття, а почуття й установки людини, особливо іншої статі, в заданій ситуації. Корисно уявити себе в становищі людини, яка сильно відрізняється від тебе. Наприклад, якщо молода людина розігрує роль одного з батьків, вона може зрозуміти позицію й точку зору батьків.

У дівчаток з перших років життя проявляється спрямованість грати роль матері і хазяйки у створюваній нею ляльковій сім’ї. Вона досить серйозно моделює і „програває” роль виховательки своїх майбутніх дітей. На жаль, її ігри в ляльки нерідко надто рано висміюються раціонально налаштованими батьками й дорослими, а часом й учителями школи, якщо їм про це стає відомо. І з цієї причини трапляється так, що дівчинка ще задовго до реального вступу в роль нареченої і матері припиняє гратися в дочки-матері, тим самим придушуючи в собі те, що є умовою розвитку жіночності.

Для сьогодення характерною є цікава ігрова метаморфоза – стара добра гра в „дочки-матері” трансформувалась у гру з лялькою Барбі. Маленька дівчинка вже не „баюкає” ляльку-пупса і не видумує з нею свої наївні історії. Барбі – це втілення цілого способу життя, за яким треба жити красиво й без проблем, орієнтуватися на те, що престижно і модно, та взяти від життя все можливе. Барбі не переживає, не конфліктує, не долає труднощі й не мріє про щось недосяжне. Граючи з Барбі, діти приходять „на все готове”. Ідеально організована гра збіднює фантазію. Умови гри – це ті ж „обмеження ступенів свободи”, рамки, в які вписується ігровий світ. Барбі-астронавт і Барбі-модниця з ідеальним екіпіруванням – іграшки, призначення яких чітко визначене. Хоча, з другого боку, це теж непогано: Барбі дає змогу дівчаткам прилучитися до ролі красуні-принцеси. Дитина, яка не бавиться відповідними статі іграшками, майже неминуче зіткнеться з труднощами: можливі проблеми в спілкуванні із однолітками як своєї, так і протилежної статі; її самооцінка буде менш стійка та адекватна.

У процесі ґендерного виховання дітей молодшого шкільного віку мають враховуватись фізіологічні і психологічні особливості. Для нормального статевого розвитку і встановлення правильних стосунків між хлопчиками і дівчатками в цьому періоді важливо розвивати такі моральні якості, як соромливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу тощо. Встановленню здорових стосунків між хлопчиками і дівчатками сприяють спільні відвідування музеїв, театрів, походи та інші заходи. Часом у дітей молодшого шкільного віку може виникати почуття симпатії і зазвичай воно спрямоване на старшу людину. При цьому діти намагаються бути ближче до цієї людини, лестяться, доглядають за нею. У таких випадках не слід фіксувати уваги дитини на її почуттях, оскільки така закоханість з часом проходить сама собою.

Виховання дитини як представника певної статі розпочинається з першого року її життя. На статеву диференціацію дитини впливають не лише її анатомо-фізіологічні особливості, що визначаються статтю, а й соціально-психологічні фактори. Останні діють передусім через ті специфічні відтінки, а іноді і суттєві відмінності, що їх вносять дорослі у процес виховання дитини, враховуючи її статеву належність.

У шкільному віці відбувається формування ролевих позицій чоловіка і жінки. І те, в яку жінку перетворюється дівчинка чи в якого чоловіка виросте хлопчик, значною мірою визначається характером виховної роботи. На жаль, педагоги, і батьки все ще відмовляються від участі у формуванні еталонів мужності і жіночності. Так, проведене Т. І. Юферєвою [50] експериментальне дослідження показало, що практично єдиною сферою життєдіяльності, в якій формуються уявлення школярів про образи чоловіків і жінок, є взаємини з протилежною статтю.

Виховання хлопчиків і виховання дівчаток мають свою специфіку. Специфіка чоловічого виховання виявляє себе, коли ми спостерігаємо за тим, як спілкуються батько з сином. Їх діалоги небагатослівні, по-чоловічому сухі. Батько ставиться до сина не як до дитини, а як до чоловіка і підносить його до висоти такого звання, і в цьому, мабуть, полягає відмінність чоловічого виховання від жіночого, оскільки для матері ми завжди залишаємося дітьми. На жаль, педагоги не докладають особливих зусиль для того, щоб формувати не просто особистість людини, а особистість чоловіка і особистість жінки. У шкільному житті дитині досить часто трапляються такі суперечності: від неї вимагають виконання ролі чоловіка чи жінки і, в той же час, педагог ігнорує її статеву належність у навчальному процесі. У результаті цього багато юнаків і дівчат виходять в доросле життя з достатньо туманними уявленнями про роль Чоловіка і Жінки в суспільстві.

У шкільному житті ми часто зустрічаємось ще з одним протиріччям: коли сам педагог забуває про свою ґендерну роль, але, разом з тим, вимагає від учня виконання ролі представника своєї статі. Наприклад, часто можна спостерігати таку картину: вчителька разом з дітьми їде в тролейбусі. Розсадивши дітей на вільні місця, сама стоїть. Коли один хлопчик наважується запропонувати їй місце, то у відповідь чує „Ні, ні, дякую, я постою”. Педагог, забуваючи про свою статеву належність, не дає можливості проявити себе хлопчику як чоловікові. Для того, щоб розв’язати суперечності, які трапляються у шкільному житті, педагог не має забувати про те, що, насамперед, він сам є яскравим прикладом у виконанні тих ролей, які він виконує на даний момент. Тому вчителеві необхідно пам’ятати самому і допомогти дитині в оволодінні змістом соціально-статевої ролі людини.

З точки зору сучасної культури для ґендерних ролей чоловіка і жінки властиві наступні характеристики. Чоловікові відводиться роль „сильного”, жінці – „слабкого”. Чоловік через свої психологічні особливості – завжди „лідер”, а протилежна роль – „веденого” – належить жінці. Нарешті, сучасний чоловік, що розуміє високе призначення жінки бути прародичкою людського роду – „прихильник”, його роль можлива, коли жінка виконує роль тієї, що приймає пошану – роль кумира. Три істотні характеристики визначають риси поведінки чоловіка і жінки в різних сферах життя. Ці риси стають показниками „сучасного чоловіка”, „сучасної жінки”.

Якщо в роботі з дітьми педагогу вдасться звернути увагу на ці статеві відмінності і особливості, то йому буде легше впливати на формування особистості чоловіка і особистості жінки.

З психологічної точки зору, як відзначено, чоловік – перш за все „лідер”. Він визначає позиції, приймає відповідальні рішення, проявляє ініціативу, розв’язує стратегічні задачі, висуває нові цілі і завдання. У зв’язку з цим дуже важливо постійно і послідовно вчити хлопчика, юнака самостійно приймати рішення. Йому необхідно вміти і бути лідером і, коли необхідно, строго коритися дисципліні, втіленій у вимогах старшого, ведучого, організатора, керівника. Він повинен здійснювати вчинки, що дають йому змогу перевірити свої сили і мужність. Будучи вільним від зверхопіки, хлопчик, врешті-решт, сам прийде до усвідомлення відповідальності. Відповідальність слід виховувати в усьому. Тут немає винятків, немає половинчастості: людина або в усьому відповідальна або в усьому безвідповідальна. Дівчині особливо необхідні стійкість до буденних навантажень і турбот, терпіння, оптимізм, уміння йти на компроміси, вміння приймати знаки уваги з боку юнаків, доброта і уважність.

Диференційований педагогічний вплив на формування ґендерної поведінки школярів можливий, якщо педагог оволодів трьома уміннями: номінацією, ініціюванням відповідної поведінки, організацією поведінки дитини відповідно до її статі. Номінація служить для того, щоб педагог впливав на усвідомлення дитиною своєї статевої належності. Вона здійснюється через операції: звернення, позначення, вказівку: звернення – слово чи група слів, що називає особу певної статі, до якої звертаються: Дівчата! Хлопці! Позначення – наголос на присутності осіб тієї чи іншої статі: „Тут є чоловіки?”. Вказівка служить для виділення характерних особливостей чоловіка чи жінки. Коли педагог використовує одну з даних операцій для реалізації номінації, він впливає на усвідомлення дитиною своєї статевої належності; учень починає усвідомлювати, що саме зараз і саме він є чоловіком чи жінкою, тобто виконує свою соціально-статеву роль людини.

Крім того, щоб дитина усвідомлювала свою статеву належність, вона має уявити образ статеворолевої поведінки. В цьому педагогу допомагає вміння ініціювати поведінку школяра. Воно реалізується через наступні операції: приклад, авансування, художній образ.

Поряд з номінацією й ініціюванням важливим є професійне вміння організації поведінки, відповідної статі учня. Організація поведінки сприяє набуттю досвіду. Здійснюється шляхом прохання, ділового розпорядження, покладання повноважень, коригування дій. Прохання – звернення до суб’єкта певної статі з метою задоволення якоїсь потреби, бажання: „Дівчата! Я гадаю, що це у вас вийде краще, допоможіть мені”. Покладання повноважень – операція, за допомогою якої учитель обговорює права і обов’язки учнів як представників певної статі. Корекція – внесення поправок у поведінку дитини залежно від її статевої належності.

Однак вирішення проблем ґендерного виховання, як ми показали в попередніх розділах, ускладнюється тим, що практично всі, з ким близько контактує дитина (вихователі дошкільного закладу, лікарі, вчителі), – жінки. Разом з тим поширення традиційних уявлень про ґендерні ролі приводить до того, що в порівнянні з дівчатами хлопчики відчувають сильніший тиск з боку соціуму в напрямку формування статевоспецифічної поведінки. У поєднанні з браком ролевих моделей такий тиск веде до того, що хлопчик вимушений будувати свою ґендерну ідентичність переважно на негативі: не бути подібним на дівчат, не брати участі в жіночих видах діяльності тощо. При цьому в нашій країні дитина має відносно мало можливостей для власне маскулінних проявів (наприклад, агресивності, самостійності, рухливості тощо), оскільки дорослі ставляться до них, як до джерела неспокою. Тому стимулювання з боку дорослих теж є переважно негативним: не заохочення „чоловічих” проявів, а несхвалення „нечоловічих” („Не плач, ти ж хлопчик”). А це приводить до наростання у хлопців тривожності, яка часто проявляється в надмірних зусиллях бути маскулінним і в панічному страху робити щось жіноче.

Особливу увагу необхідно звернути на організацію широкого досвіду нестатевої любові. З почуттям любові дитина знайома з перших днів свого життя. Вона любить маму, тата, бабусю, рідних. Дуже важливо зберегти в ди

Block title
Спілкування
Пошук
Музична скринька
Календар
«  Вересень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
© 2019 Конструктор сайтів - uCoz